Вечір зустрічей випускників школи

- Ну нарешті то ми вирішили зібратися! З моменту закінчення школи минуло п`ять років!

- Так швидко летить час, да ?!

Ми сиділи і обговорювали майбутню поїздку. Це не зовсім був вечір зустрічей випускників школи, це була зустріч однокласників, організована самими однокласниками, без участі школи.

Становили меню і список продуктів, які потрібно буде купити. Ми і є організатори цієї затії. Мені особливо не хотілося бачити пики всіх, з ким навчалася.

Кого хотіла, я бачила і протягом п`яти років, підтримувала спілкування і зв`язок, а деяким особам це лише привід ще раз напитися.

- Тільки я не розумію, навіщо стільки пійла ?! - все не вгавала я.

- Зрозумій, ти, кати! Хлопчикам нашим аби випити!

Ірина геть за ніч пляшку горілки може одна випити, а пацани вже похлеще п`ють! - пояснювала мені знавець вуличних алкоголіків.

Після того як розібралися з усім, ми розійшлися додому. Було вже темно, коли ми під`їхали до її дому. Я її привезла, щоб вона не витрачалася на таксі.

По дорозі до її будинку, ми обурювалися з приводу того, що все висить на нас, і нафіга нам все це треба, і були впевнені, що нам ніхто за це спасибі не скаже, а будуть лише критикувати наші організаційні здібності.

- Гаразд, подивимося потім, че да як буде, зараз щось обговорювати з реакції хлопців немає сенсу - заспокоїла я її.

Попрощавшись з нею, я поїхала додому. По дорозі додому я заїхала в магазин, щоб купити сигарет і води, і зустріла ще одну однокласницю.

Вона ні краплі не змінилася за п`ять років, я її рідко бачила, і особливо не тягнуло ніколи з нею поспілкуватися. Вона з такого кола, який мене не тягнув як то.

Я їй розповіла, що завтра відбудеться вечір зустрічей випускників нашого класу, і запросила її, і дізналася, що у неї немає грошей, виявляється, що б поїхати з нами на природу, а у самій в руках були пакети з балонами дешевого пива і різної дешевої закускою.

- А на це звідки гроші? - запитала я, вказавши на пакети дешевого пійла.

- Ааа, це мені хлопець грошей дав, що б я купила.

- Так візьми у нього грошей, що б і з нами погуляти. Адже збираємося не щороку - все не вгавала я.

- Він не дасть мені на це грошей, кати.

- Чому це не дасть? Хлопець повинен хоча б трохи давати грошей своїй коханій дівчині.

- Він не такий.

- Тоді навіщо тобі такий потрібен? Знайди іншого, який буде тобі давати грошей! - вчила я її життя. І тут задзвонив її телефон. Вона витягла дешевенький пошарпаний телефончик, яких уже давно немає в виробництві, і я почула грубий чоловічий голос: - Ну де ти там вештаєшся ?!

Давай швидше вже тягни бухло, а то ми тут тебе з хлопцями зачекалися вже!

- Так, я вже йду. Скоро буду - і повісила трубку. - Гаразд, кати, рада була побачити, може зможу ще з вами поїхати на природу. Якщо що, напишу в контакті, - почервонівши, сказала вона мені і побігла геть.

М-да, такого ставлення я б нікому не дозволила б, подумала я, і занурилася в думки про відносини чоловіків і жінок, про нерівноправність і приниженні. Адже ганяти дівчину за пивом собі і своїм дружкам, це прояв неповаги і принижень до неї.

Мій улюблений точно так не опустився б до цього. І тут я ще раз зрозуміла, як мені пощастило з моїм улюбленим. Не дивлячись на його не надто красиву зовнішність, він був чудовим людиною, з усіма моральними засадами.

Він мало пилинки з мене не здував. Його ставлення до мене я дуже цінувала, і я його любила саме за його людські якості. І тут я задумалася, а за що ще можна любити людину, як не за його людські якості?! Так я навіть не помітила як вийшла з магазину і села в машину.

Запаливши, я включила радіо, де життєрадісний голос говорив щось приємне і веселе, але я вже не чула, знову поринувши в свої думки. Завтра ми з Альміркой повинні були їхати в магазин за продуктами і за випивкою.

А потім вже до вечора, зібравшись, на природу. Потрапивши додому, я швидко заснула, несподівано для себе.

Відкрила очі, кімната моя осяває далеко не першими променями сонця. Швиденько зібравшись, поїхала в магазин. Ми з Альміркой домовлялися зустрінеться біля торгового комплексу, що б затупілась, відразу можна було поїхати на природу.

Поки ми закуповувалися, люди потихеньку підтягувалися.

- Скільки будемо брати горілки? - запитала задумливо Алька.

- Ну нас 15 чоловік, я не п`ю, і з ночівлею не залишуся, тому беремо пляшок тринадцять. Все одно, там не всі будуть глушити горілку.

- А пива?

- Пива балонів шість, які по два з половиною літрів. Виходить, упаковка. Може, тоді горілку десять пляшок візьмемо?

- Давай, мало не буде, я думаю. Все одно, все питимуть, поки все не закінчиться. І завжди, скільки б не було, всім буде мало.

Так що, вистачить.

- Ти права, - підтримала я її, і ми взяли стільки, скільки домовся. Швиденько взявши, все що потрібно ми попрямували до каси. Розплатившись, ми все завантажили в мою машину.

У моїй машині поїхали тільки я і Алька.

По дорозі ми обговорювали майбутню п`янку.

- На мою думку, ніхто і не парився щодо всього цього крім нас з тобою, - обурювалася Алька. - Уф, ось чому у нас тільки голова має боліти через всього цього?

- Ну все ж уже, Альміра. Ми вже їдемо, все купили, все зробили, розподілили. Хоча, так, я с тобой согласна. Ми багато зробили для всього цього.

- Але якщо будуть якісь претензії до нас, то я за себе не відповідаю, я вже і так зла, стільки зробити для цього що б потім почути, «а було б краще, якби» ...

- Якщо ще ми з тобою над салатами сидіти будемо, то це повний прикол буде!

- Тоді я цей тазик з салатом кому нитка на голову одягну, це точно! - зло відповіла Альміра.

- Все заспокойся, ось музику послухай краще! - і врубав радіо. Всю решту дорогу ми їхали мовчки.

Скільки можна вже пригнічувати себе через це всього. Добравшись до місця, всі ми вивалилися з машин, і почали все організовувати. Хлопчики ставили намети, і розпалювали багаття, а дівчатка організовували стіл. Начебто поки все йшло нормально.

Було весело, всі сміялися, згадували щось про школу, про класного керівника, і справа за сміхом йшло все швидше і швидше. Ніхто поки не скаржився.

Альмірка начебто теж заспокоїлася.

Коли намети були поставлені, труба готувалася на вогнищі, і стіл був накритий, була відкрита перша пляшка горілки, тільки відкрили горілку, і кому нудоти підкотило мені до горла. Ставши швиденько, і схопивши пляшку мінералки, я побігла в кущі.

Взагалі-то у мене була затримка на три тижні, і я вважала, що я з сюрпризом всередині. Коли я повернулася назад, я виявила, що ніхто не почав пити, виявилося, чекали мене.

Було приємно, не очікувала, я думала, що кинуться на спиртне, забувши про все на світі.

- Ну ось, ще не почали пити, а ти вже борогозішь, кати! - почали сміятися наді мною.

- Ну блін, не кажіть ка, хлопців - довелося погодитися мені.

- На, це тобі! - простягнув мені одноклашка пластиковий стаканчик з пахучої рідиною - підлікуватися, давай.

- Хлопців, я за кермом, мені не можна, так що, найміцніше що я буду пити, це апельсиновий сік - сказала я.

- Нам же більше дістанеться - зрадів все той же одноклашка.

Після чергового чагарнику, мені зателефонував мій улюблений, на питання чому зайняла, я сказала йому, що торчу серед чагарників і очищаю шлунок, а ще я йому розповіла про можливу свою вагітність. На що він нічого конкретного не сказав, а лише задумливо протягнув «Дааа».

А Альмірка не на жарт стурбована з приводу мене.

- Ти чого з кущами все розлучитися не можеш, а? - розпитувала вона мене, поки я думала, що їй сказати, правду або нісенітниця якусь.

- У мене затримка в три тижні - як ні в чому не бувало, заявила я.

- Ого, нічого собі ... - тільки й змогла вона вимовити.

- Ось і я про те. Завтра сходжу до гінеколога і все дізнаюся.

- Давай, не тягни з цим. Може, відпочинеш?

- Від чого?

- Ну хіба мало, втомилася ... -от і бігаєш, - все не вгавала вона.

- Все, заспокойся. Пішли. Все нормально.

Ми далі продовжили гуляти, їсти, пити і веселиться. Мене більше до кущів не тягнуло как не странно, чому я була дуже рада. На природі все, що ми приготували, було смачно, не дивлячись на те, що мухи тільки так нас атакували.

Уже вечоріло, і я подумувала поїхати додому, тому що велика частина спиртного було випито і відповідно практично всі лежали пластом, і мені стало не цікаво. Разом зі мною зібралася їхати ще й Галя.

Ми з нею в один час дуже добре дружили, особливо після закінчення дев`ятого класу, але потім у неї з`явився дорослий хлопець, і вона зазналася.

Я доїдала свій салат, до мене підійшов Сеня. Ми з ним дружили з другого класу, з тих самих пір, як його перевели в наш клас з іншої школи.

Він був дуже хорошим другом, і відмінним хлопцем. Його мама завжди бачила в мені невістку, і наші матері, напевно, ще давно засватали нас один одному.

- Кать, можна з тобою поговорити? - несміливо почав він.

- Угу, - тільки я і змогла сказати я з набитим ротом.

- Кать, ти мені дуже подобаєшся, і я б дуже хотів би, щоб між нами щось було ... - бубонів він.

- Ти під словами «щось було» маєш на увазі секс? - нарешті проковтнула я їду, і в лоб запитала його.

- Ні, звичайно ... в сенсі так, але не зовсім ... я маю на увазі відносини ... - розгубився бідний хлопчик.

- Сеня, між нами і так є відносини. У нас дуже довга і міцна дружба, - наївно мовила я, включивши дурочку.

- Я не те мав на увазі, я хочу більшого, кати. Ти мені давно вже подобалася, ти така класна, і взагалі, таких як ти ще пошукати ... - прорвало його.

- Сень, мені дуже приємні твої слова, але зараз я не можу нічого сказати, тому що у мене в житті виникли невеликі труднощі, - мала я на увазі свою можливу вагітність, і це потрібно було вирішити якось. Після чого я встала і пішла, залишивши хлопчика з самим собою.

Зібравшись все за стіл, ще раз випили і поїли, ми дружно засмажили сосиски на барбекю, і нарешті-то люди здогадалися подякувати організаторам, а то, я вже думала, що не дочекаюся цих слів подяк.

- Хочу подякувати нашим організаторам за цей чудовий вечір, який трапився вперше за п`ять років. Дівчата, спасибі вам велике, - Не вгамовувалася Галя, ще б пак, їй ще зі мною додому їхати.

Альмірка щасливо посміхалася, радіючи з того, що її праця нарешті оцінили. Вона вже була готовеньке, хоча всю дорогу мені твердила, що пити не буде ні краплі. «Ти мене, якщо що, зупини» твердила вона, а навіщо мені це, адже у кожного своя голова на плечах, і кожен робить так, як вважає за потрібне.

Після довгих подяк, я нарешті-то залізла на свою машину, і рушила. І все-таки, було весело на цій зустрічі випускників, даремно я не хотіла їхати.

Галя сіла поруч, всю дорогу вона щось говорила, але я її не слухала, але, врешті-решт, мені набридло чути її голос на другому плані у себе в голові. А на першому плані природно були думки про мою можливу вагітність, і як до цього поставився мій благовірний, що я її попросила помовчати.

Вона зробила вигляд, що не образилася, хоча в школі вона ображалася навіть на косий погляд, далі ми їхали мовчки. Нарешті я її довезла до будинку, і сама відправилася додому.

Я так втомилася, що ноги були ватяними. Зайшовши додому, першим ділом я пішла в душ, потрібно було позбутися від запаху диму і від лісової пилу.

Після душу я навіть не пам`ятаю, як заснула.

Вранці, як завжди пролунав будильник о сьомій ранку. Вставши, я почала збиратися до гінеколога, не потрібно було відкладати зустріч з цим лікарем. Налив собі кави, я вийшла на балкон, і закурила.

Роблячи затяжку, я міркувала, як нікотин впливав на мого можливого дитини, і паралельно я планувала кидати курити. Як тут раптом задзвонив телефон.

Це дзвонив мій улюблений.

- Доброго ранку, люба. Я всю ніч обмірковував ситуацію, що виникла, і вирішив, що нам потрібно розлучитися, - швидко промовив він, і я кинула трубку, ну про що ще можна було говорити з ним.

Ще вагітність моя була не підтверджена, а він вже умив руки, з такими нема про що говорити. Я особливо не засмутилася, що не він так, знайду іншого.

Через таких особливо турбуватися не варто.

У лікарні пахло ліками, і я боялася дихати, ще з дитинства у мене залишилася така звичка. Я думала, що разом з повітрям до мене в ніс залетять різні віруси і бактерії, тому що там багато хворих.

По суті, так воно і було, але у мене це був якийсь страх. Зайшовши до гінеколога, я розповіла про свої здогади, на що він мені тільки сказав:

- Роздягайтеся.

Ця була коронною фразою всіх гінекологів, напевно. Треба, не треба, все одно роздягайтеся, а все інше потім. Я лягла на кушетку, і він почав водити по моєму животі чимось, що приємно холодило моє пузіко.

Не знаю, чи то на щастя, чи то, на жаль, він спростував всі мої підозри. Я навіть, як то встигла полюбити цю дитину, якого і не було, але нічого, я ще молода, і красива, знайду собі стоїть хлопця, і будуть у нас з ним діти. З цими думками я глянула на годинник. було половина першого, потім я набрала номер телефону:

- Привіт, що ти там казав про відносини вчора? - запитала я, як ні в чому не бувало.

- Може, сьогодні погуляємо? - питанням на питання відповів радісний голос, на ім`я Сеня.