Нервова анорексія і булімія
Рано чи пізно кожен з нас замислюється про те, як би час, проведений на кухні за…
Зараз вже тільки ледачий не чув про суші. Хоча багато хто має про це блюдо вкрай…
Перед выходнымимногие вільні девушкизадаются питанням Як провести вихідні якщо у…
Як правильно доглядаті за лаків шкірою? Лакова шкіра Україна - це гладка шкіра з…
Електричні обігрівачі можна знайти практично в кожній квартирі. І це не від хоро…
Любов Пішла, а ти ще ні. Більш того, йти НЕ збіраєшся, але колись дорога людина …


Нервова анорексія і булімія

Нервова анорексія і буліміяЖиття так закрутила гайки, що іноді мені здавалося: виходу немає і не буде ніколи. Я гарувала як проклята, тому що два роки тому мій невірний чоловік кинув мене, пішов з дому.- А я? А Майка? Не залишай нас! Як же ти можеш так вчинити? Відчепися! - Чоловік відштовхнув мене і грюкнув дверима.

А потім я дізналася, що він живе з молоденькою продавщицею, яка працювала в найближчому супермаркеті.

Удар був дуже несподіваним. Я впала в депресію і перестала помічати все навколо себе. Майка плакала, смикала:- Мама, матуся, прокинься! Мені страшно, коли ти така...- Яка така? - байдужим голосом відгукнулася я на її слова.А чи є сенс жити? Навіщо, якщо тебе кидають, як обридлу річ?

Ніхто не протягне руку допомоги, не зрозуміє. Для чого? Ходила по замкнутому колу образи і туги і лише, коли у нас оселилася мама, відійшла. Ти погано впливаєш на Майю, - сказала вона. - Вирішила плюнути на своє життя, це твоя справа, але ти відповідальна за долю дівчинки. Не забувай про це.

Твоя дочка може загинути. І я немов прокинулася... З гіркотою оглянула Майкины колготки з дірявими п'ятами, згадала чай з хлібом, які ставила перед донькою замість вечері, і жахнулася власного егоїзму! Як же я могла так зневіритися, щоб забути про дочку! Догляд чоловіка для мене - це важко, але для доньки зрада батька - справжній шок.

Як я могла не помічати її горя? І життя круто змінилася. Якщо ще вчора ледь знаходила сили, щоб піти на роботу, то тепер завзято почала заробляти гроші. - Доньці потрібно багато всього, - повторювала собі як заклинання. - Майечка буде мати все найкраще! От здивується колишній чоловік, що я змогла самостійно виростити дочку, дати їй освіту і поставити на ноги.Після розлучення пройшов рік. Майці виповнилося шістнадцять, і їй дійсно потрібно було багато всього. Тепер розумію, що і моє гірке смуток, і моя фанатична завзятість у роботі однаково позбавили дочку головного - моєї уваги, моєї турботи і ласки.

Спочатку я не помічала дочка, пізніше у мене фізично не вистачало часу займатися її проблемами. Так, заробляла чимало. Але не настільки, щоб відчувати, що своєю роботою можу забезпечити свою і Майкину стабільність у майбутньому.Що творилося весь цей час з донькою, я і гадки не мала. Коли поверталася додому, Майка, як правило, вже спала, і іноді я навіть не спромагалася заглянути в її кімнату. Ось так ми і жили. Я орала, а дочка вчилася, і невідомо, якою б трагедією все закінчилося, якби одного разу я... не вивихнула ногу.

Недарма кажуть, що не було б щастя, та нещастя допомогло. Мимоволі я спостерігала життя дочки, і відкриття, які відбувалися на моїх очах, дуже насторожували. Я раптом помітила, що Майка сильно схудла, та й настрій у неї пригнічений.- Доню, ти себе погано почуваєш? Майя знизала плечима. Але найбільше мене вразив її відповідь:- Тобі не все одно?- Майя! Як ти зі мною розмовляєш? - обурилася. Вона процідила мені, як чоловік коли-то:- Відчепися...

Я стала придивлятися до дочки уважніше. З нею явно відбувалося щось дивне. Майя багато їла, але чомусь соромилася цього. Я ставила перед нею тарілку з відбивною і картоплею, а вона мляво тикала виделкою в м'ясо:- не Хочеться їсти. Я і так товста.- Ти доведеш себе до виснаження, - хвилювалась я. - Їж.Вона відсувала тарілку, але якось я помітила, що вона жадібно поїдає ту ж відбивну і картоплю потайки. Нічого страшного, - заспокоювала себе. - Дитина ще росте, організм вимагає додаткових калорій.

Але через день Майкин апетит здивував мене.Я застала дочку, жменею запихивающую собі в рот печиво.- Ну і дієта у тебе! Не глупи, Майка. Харчуйся нормально, і тобі не доведеться під'їдати після обіду або вечері. Донька ковзнула по мені злим поглядом і пробурчала: Не твоє діло.- Що це означає? Хто тобі сказав, що це не моя справа? - обурилася я, а донька презирливо відповіла:- Скоріше б ти вже видужувала і відправлялася на роботу.- Про господи! Майка!

Невже я тобі заважаю жити?! - образилася я.- Ти? - заволала вона. - Так ти мене взагалі не помічаєш! Немов мене і немає. Де пропадаєш цілодобово, а тепер вирішила питання задавати?Я теж не стрималася:- Пропадаю?! Я вкалую, для того щоб ти мала все необхідне! Вона затулила вуха руками і кинулася чомусь не в свою кімнату, а в туалет. Я почула судомні звуки блювання і занепокоїлася. Невже Майка щось приховує від мене?Я повернулася на роботу, але тривога за доньку оселилася в душі і не відпускала.

А вдома тим часом відбувалися дивні речі. Увечері я приносила додому запас продуктів на тиждень: кілограм хорошою ковбаски, кілька пакетів з пельменями, сир, сметану, молоко, овочі, фрукти, солодощі, а на наступний день ввечері холодильник був порожній. - Майя, а куди поділися продукти?- До мене друзі заходили... - відповідала донька. Я їй не вірила, бо знала, що у Майки не було друзів. Коли я сказала їй про це, вона обурилася:- А я просила перевести мене в школу, де вчиться Люся!Люся - давня подруга Майї, але ходила вона в слабку школу, а у мене була мета перевести доньку в престижний навчальний заклад.- Знайди спільну мову з хлопцями в новій школі, - порадила, але Майка глянула на мене зі злістю. Я вирішила, що зі здоров'ям доньки не все в порядку. Майка всі худла, але їла багато і часто.

І ця блювота... Раптом страшний здогад потрясла мене. Майка вагітна? Апетит, блювота...- Доча, коли у тебе останній раз були місячні? - запитала якось. Вона задумалася, знизала плечима:- Не пам'ятаю...Відразу тягнути дочка до гінеколога я не зважилася. Купила упаковку гігієнічних прокладок, поклала дочки в тумбочку.

Через два тижні перевірила. Все на місці. Здогадка підтвердилася! Я вжахнулася, але ввечері вирішила серйозно поговорити з донькою. Штовхнула двері її кімнати і отетеріла. Майка сиділа на ліжку і зубами відривала шматки від палиці копченої ковбаси.

Поруч валялися порожні зім'яті коробочки від йогуртів. Штук вісім-десять.- Майечка... - Я так розгубилася, що чуть в обморок не впала, адже картинка була не для слабкодухих.Донька почервоніла, нервово згребла їжу.- Стукати треба! Чи тебе не вчили?! Я розплакалася. Сіла поруч з нею:- Я ж бачу, що з тобою відбувається!

Ти не хочеш поділитися зі мною?- Пізно щось згадала... - презирливо відповіла дочка і, зігнувшись, побіг до туалету.- Боже... - прошепотіла я, коли вона вийшла з ванної. - Ти вагітна? - обережно запитала, коли Майя, знесилена тривалої блювотою, стомлено лежала на ліжку.- Що за думки! Та ти з глузду з'їхала! - різко відповіла вона.- Не бреши, - говорила спокійно. - У тебе ж немає місячних.- Може бути. Але хлопця теж немає!- Але тебе нудить...- Мене нудить від цієї жахливої життя! - З її очей потекли сльози.- Як же ти можеш таке говорити, Майя?! - злякалася я. - У тебе все є! У тебе такі перспективи... Вона перервала мене питанням:- Хочеш дізнатися, що мене радує насправді? Їжа! Ось що!- Їжа? - не зрозуміла я.-Я хочу є завжди! - Майя говорила швидко, наче поспішала вилити на мене все, що так довго приховувала. - Я хочу їсти завжди і скрізь.

Я радію тільки тоді, коли їм, а потім... потім мене нудить, кишки вивертаються назовні, і я знову хочу їсти... Вона говорила, а в моєму мозку вже крутилося гарне слово булімія. Мені довелося стати свідком смерті від цієї хвороби однієї жінки, нашої сусідки. Я тоді була дівчиськом. Поряд з нами жила звичайна родина: чоловік, дружина, син.

Жінка була худюща, але її страшному апетиту дивувалася вся округа. Вона їла все підряд і часто. Але мені розповідали про страшні приступи блювоти, які мучили її. Вона померла від виснаження. Не сама смерть шокувала тоді - її причина... Хіба можна померти від їжі? І що ж це за хвороба така - чим більше їси, тим більше нагадуєш скелет?! - дивувалася я тоді.

Майка розповідала, а я відчувала, як від жаху німіють ноги. Ніч не спала. І перш ніж приймати рішення, що робити, я пошукала в Інтернеті відомості про булімії. Всесвітня павутина виплюнула мені стільки страхіть, що я втратила спокій. Одна думка стукала в мозку: швидше, швидше, треба швидше...

Не дай бог... І я згадувала померлу сусідку. Тепер мені стала зрозуміла ця нелогічна для молодого віку депресія, яка роз'їдала душу Майки. Потрібно довести дочки, що є сенс боротися, щоб перемогти хворобу.- Це хвороба? Але всі люди їдять...- Але не у всіх блювота після їжі, не всіх мучить тваринний голод.- Чому трапляється ця хвороба? - запитала дочка, і я знизала плечима:- Медики не знають причин виникнення булімії. Зате вони навчилися відмінно справлятися з цією хворобою.

Я читала наукову роботу одного відомого психіатра... Майка схопилася і закричала: - Психіатра? Ні, не піду до психіатра! Я в своєму розумі!Ох, і важко було переконати дочку піти до лікаря! На це пішло більше місяця, і за цей час Майка анітрохи не змінила звичок. Вона як і раніше мало їла в моїй присутності, зате потім я вигрібала з її кімнати гору обгорток від шоколаду, печива та цукерок.

Дочка не слухалася мене. Допомогла моя мама. - Тільки спробуй махнути на дитину рукою!- Ні, я не здамся, - говорила я собі, і кожен вечір продовжувала переконувати дочку піти на прийом до лікарів.Скоро з'ясувалося, що в нашому місті є тільки один фахівець, який мав колись справу з булімією. Я розуміла, що лікування буде тривалим і комплексним. Майка здалася несподівано. Одного разу напади блювоти так виснажили її, що, коли вона, похитуючись, вийшла з туалету, шепотіла тільки одне слово: Згодна...

Не можу сказати, що стало легше. Але ми з Майкою рук не опустили, тому що разом з проблемами ясно побачили і перспективи.- І мене перестануть мучити жахливі напади блювоти?- Так, моє сонечко. І твій настрій тоді буде радісним, і друзі будуть поруч з тобою...Я говорила не порожні слова. Я перевела Майку в школу, де вчилася Люся. Лікарі рекомендували створити максимальний психологічний комфорт, і я знала, що спілкування з Люсею допоможе Майї.

А ще я повинна була довести дочки, що для мене немає нікого і нічого важливішого, ніж вона.- Я з тобою, рідненька, я допоможу тобі в усьому, люба, - повторювала Майці щодня як заклинання.І я кожен день намагалася довести їй свою любов. Поступово наші відносини стали налагоджуватися. Пройшов рік, і ми з донькою поки ще тільки на початку шляху до одужання. Але якщо раніше по кілька разів в день Майка рвалася в туалет, щоб викинути з себе їжу, то тепер напади трапляються все рідше. В останній місяць лише двічі їй стало погано. І харчується вона тепер інакше - у відповідності з рекомендаціями лікарів. Іншим став і її життєвий настрій!

Коли в один із днів несподівана нудота підступила до горла, вона зблідла, але сказала твердо:- Це - останній раз, більше такого ніколи не повториться.Я вірю в неї і вірю в себе. Ми зможемо повернути Майкино здоров'я. А нещодавно донька повернулася з прогулянки і радісно повідомила мені:- Мам, я закохалася!В цю мить я чомусь вирішила, що у доньки відновився менструальний цикл, порушений булімією.- Відмінна новина!- Мам, може, запросимо його в неділю на обід? - запитала моя дівчинка, і я кивнула.Майка вже не боїться сідати за стіл і приймати їжу в присутності сторонніх людей. Вона обов'язково буде здоровою. І щасливою...


 ► Нервова анорексія і булімія
Зворотній зв'язок

2014 - 2018 WomansStock.com
16+

Сайт може містити контент, заборонений для перегляду особам до 16 років. Статті, розміщені в категорії "Секс" не рекомендовані для перегляду особам, які не досягли 18 років(18+)