Нервова анорексія і булімія
Биография Армена Джигарханяна розповідає про ті, що артист походіті з дуже древн…
Муковісцидоз (кістозний фіброз) є одним з найбільш поширених спадкових захворюва…
Якщо ви відвідаєте Україну, то напевно зверніть увагу на мішанину гастрономічних…
Ведення здорового способу життя, щоденний догляд за своєю шкірою - все це дозвол…
C найдавніших часів в медицині застосовується лікування глиною. В глині ​​містят…
Гранат в природі існує шести видів, що розрізняються по складу: зеленуватий або …


Нервова анорексія і булімія

Нервова анорексія і буліміяЖиття так закрутила гайки, що іноді мені здавалося: виходу немає і не буде ніколи. Я гарувала як проклята, тому що два роки тому мій невірний чоловік кинув мене, пішов з дому.- А я? А Майка? Не залишай нас! Як же ти можеш так вчинити? Відчепися! - Чоловік відштовхнув мене і грюкнув дверима.

А потім я дізналася, що він живе з молоденькою продавщицею, яка працювала в найближчому супермаркеті.

Удар був дуже несподіваним. Я впала в депресію і перестала помічати все навколо себе. Майка плакала, смикала:- Мама, матуся, прокинься! Мені страшно, коли ти така...- Яка така? - байдужим голосом відгукнулася я на її слова.А чи є сенс жити? Навіщо, якщо тебе кидають, як обридлу річ?

Ніхто не протягне руку допомоги, не зрозуміє. Для чого? Ходила по замкнутому колу образи і туги і лише, коли у нас оселилася мама, відійшла. Ти погано впливаєш на Майю, - сказала вона. - Вирішила плюнути на своє життя, це твоя справа, але ти відповідальна за долю дівчинки. Не забувай про це.

Твоя дочка може загинути. І я немов прокинулася... З гіркотою оглянула Майкины колготки з дірявими п'ятами, згадала чай з хлібом, які ставила перед донькою замість вечері, і жахнулася власного егоїзму! Як же я могла так зневіритися, щоб забути про дочку! Догляд чоловіка для мене - це важко, але для доньки зрада батька - справжній шок.

Як я могла не помічати її горя? І життя круто змінилася. Якщо ще вчора ледь знаходила сили, щоб піти на роботу, то тепер завзято почала заробляти гроші. - Доньці потрібно багато всього, - повторювала собі як заклинання. - Майечка буде мати все найкраще! От здивується колишній чоловік, що я змогла самостійно виростити дочку, дати їй освіту і поставити на ноги.Після розлучення пройшов рік. Майці виповнилося шістнадцять, і їй дійсно потрібно було багато всього. Тепер розумію, що і моє гірке смуток, і моя фанатична завзятість у роботі однаково позбавили дочку головного - моєї уваги, моєї турботи і ласки.

Спочатку я не помічала дочка, пізніше у мене фізично не вистачало часу займатися її проблемами. Так, заробляла чимало. Але не настільки, щоб відчувати, що своєю роботою можу забезпечити свою і Майкину стабільність у майбутньому.Що творилося весь цей час з донькою, я і гадки не мала. Коли поверталася додому, Майка, як правило, вже спала, і іноді я навіть не спромагалася заглянути в її кімнату. Ось так ми і жили. Я орала, а дочка вчилася, і невідомо, якою б трагедією все закінчилося, якби одного разу я... не вивихнула ногу.

Недарма кажуть, що не було б щастя, та нещастя допомогло. Мимоволі я спостерігала життя дочки, і відкриття, які відбувалися на моїх очах, дуже насторожували. Я раптом помітила, що Майка сильно схудла, та й настрій у неї пригнічений.- Доню, ти себе погано почуваєш? Майя знизала плечима. Але найбільше мене вразив її відповідь:- Тобі не все одно?- Майя! Як ти зі мною розмовляєш? - обурилася. Вона процідила мені, як чоловік коли-то:- Відчепися...

Я стала придивлятися до дочки уважніше. З нею явно відбувалося щось дивне. Майя багато їла, але чомусь соромилася цього. Я ставила перед нею тарілку з відбивною і картоплею, а вона мляво тикала виделкою в м'ясо:- не Хочеться їсти. Я і так товста.- Ти доведеш себе до виснаження, - хвилювалась я. - Їж.Вона відсувала тарілку, але якось я помітила, що вона жадібно поїдає ту ж відбивну і картоплю потайки. Нічого страшного, - заспокоювала себе. - Дитина ще росте, організм вимагає додаткових калорій.

Але через день Майкин апетит здивував мене.Я застала дочку, жменею запихивающую собі в рот печиво.- Ну і дієта у тебе! Не глупи, Майка. Харчуйся нормально, і тобі не доведеться під'їдати після обіду або вечері. Донька ковзнула по мені злим поглядом і пробурчала: Не твоє діло.- Що це означає? Хто тобі сказав, що це не моя справа? - обурилася я, а донька презирливо відповіла:- Скоріше б ти вже видужувала і відправлялася на роботу.- Про господи! Майка!

Невже я тобі заважаю жити?! - образилася я.- Ти? - заволала вона. - Так ти мене взагалі не помічаєш! Немов мене і немає. Де пропадаєш цілодобово, а тепер вирішила питання задавати?Я теж не стрималася:- Пропадаю?! Я вкалую, для того щоб ти мала все необхідне! Вона затулила вуха руками і кинулася чомусь не в свою кімнату, а в туалет. Я почула судомні звуки блювання і занепокоїлася. Невже Майка щось приховує від мене?Я повернулася на роботу, але тривога за доньку оселилася в душі і не відпускала.

А вдома тим часом відбувалися дивні речі. Увечері я приносила додому запас продуктів на тиждень: кілограм хорошою ковбаски, кілька пакетів з пельменями, сир, сметану, молоко, овочі, фрукти, солодощі, а на наступний день ввечері холодильник був порожній. - Майя, а куди поділися продукти?- До мене друзі заходили... - відповідала донька. Я їй не вірила, бо знала, що у Майки не було друзів. Коли я сказала їй про це, вона обурилася:- А я просила перевести мене в школу, де вчиться Люся!Люся - давня подруга Майї, але ходила вона в слабку школу, а у мене була мета перевести доньку в престижний навчальний заклад.- Знайди спільну мову з хлопцями в новій школі, - порадила, але Майка глянула на мене зі злістю. Я вирішила, що зі здоров'ям доньки не все в порядку. Майка всі худла, але їла багато і часто.

І ця блювота... Раптом страшний здогад потрясла мене. Майка вагітна? Апетит, блювота...- Доча, коли у тебе останній раз були місячні? - запитала якось. Вона задумалася, знизала плечима:- Не пам'ятаю...Відразу тягнути дочка до гінеколога я не зважилася. Купила упаковку гігієнічних прокладок, поклала дочки в тумбочку.

Через два тижні перевірила. Все на місці. Здогадка підтвердилася! Я вжахнулася, але ввечері вирішила серйозно поговорити з донькою. Штовхнула двері її кімнати і отетеріла. Майка сиділа на ліжку і зубами відривала шматки від палиці копченої ковбаси.

Поруч валялися порожні зім'яті коробочки від йогуртів. Штук вісім-десять.- Майечка... - Я так розгубилася, що чуть в обморок не впала, адже картинка була не для слабкодухих.Донька почервоніла, нервово згребла їжу.- Стукати треба! Чи тебе не вчили?! Я розплакалася. Сіла поруч з нею:- Я ж бачу, що з тобою відбувається!

Ти не хочеш поділитися зі мною?- Пізно щось згадала... - презирливо відповіла дочка і, зігнувшись, побіг до туалету.- Боже... - прошепотіла я, коли вона вийшла з ванної. - Ти вагітна? - обережно запитала, коли Майя, знесилена тривалої блювотою, стомлено лежала на ліжку.- Що за думки! Та ти з глузду з'їхала! - різко відповіла вона.- Не бреши, - говорила спокійно. - У тебе ж немає місячних.- Може бути. Але хлопця теж немає!- Але тебе нудить...- Мене нудить від цієї жахливої життя! - З її очей потекли сльози.- Як же ти можеш таке говорити, Майя?! - злякалася я. - У тебе все є! У тебе такі перспективи... Вона перервала мене питанням:- Хочеш дізнатися, що мене радує насправді? Їжа! Ось що!- Їжа? - не зрозуміла я.-Я хочу є завжди! - Майя говорила швидко, наче поспішала вилити на мене все, що так довго приховувала. - Я хочу їсти завжди і скрізь.

Я радію тільки тоді, коли їм, а потім... потім мене нудить, кишки вивертаються назовні, і я знову хочу їсти... Вона говорила, а в моєму мозку вже крутилося гарне слово булімія. Мені довелося стати свідком смерті від цієї хвороби однієї жінки, нашої сусідки. Я тоді була дівчиськом. Поряд з нами жила звичайна родина: чоловік, дружина, син.

Жінка була худюща, але її страшному апетиту дивувалася вся округа. Вона їла все підряд і часто. Але мені розповідали про страшні приступи блювоти, які мучили її. Вона померла від виснаження. Не сама смерть шокувала тоді - її причина... Хіба можна померти від їжі? І що ж це за хвороба така - чим більше їси, тим більше нагадуєш скелет?! - дивувалася я тоді.

Майка розповідала, а я відчувала, як від жаху німіють ноги. Ніч не спала. І перш ніж приймати рішення, що робити, я пошукала в Інтернеті відомості про булімії. Всесвітня павутина виплюнула мені стільки страхіть, що я втратила спокій. Одна думка стукала в мозку: швидше, швидше, треба швидше...

Не дай бог... І я згадувала померлу сусідку. Тепер мені стала зрозуміла ця нелогічна для молодого віку депресія, яка роз'їдала душу Майки. Потрібно довести дочки, що є сенс боротися, щоб перемогти хворобу.- Це хвороба? Але всі люди їдять...- Але не у всіх блювота після їжі, не всіх мучить тваринний голод.- Чому трапляється ця хвороба? - запитала дочка, і я знизала плечима:- Медики не знають причин виникнення булімії. Зате вони навчилися відмінно справлятися з цією хворобою.

Я читала наукову роботу одного відомого психіатра... Майка схопилася і закричала: - Психіатра? Ні, не піду до психіатра! Я в своєму розумі!Ох, і важко було переконати дочку піти до лікаря! На це пішло більше місяця, і за цей час Майка анітрохи не змінила звичок. Вона як і раніше мало їла в моїй присутності, зате потім я вигрібала з її кімнати гору обгорток від шоколаду, печива та цукерок.

Дочка не слухалася мене. Допомогла моя мама. - Тільки спробуй махнути на дитину рукою!- Ні, я не здамся, - говорила я собі, і кожен вечір продовжувала переконувати дочку піти на прийом до лікарів.Скоро з'ясувалося, що в нашому місті є тільки один фахівець, який мав колись справу з булімією. Я розуміла, що лікування буде тривалим і комплексним. Майка здалася несподівано. Одного разу напади блювоти так виснажили її, що, коли вона, похитуючись, вийшла з туалету, шепотіла тільки одне слово: Згодна...

Не можу сказати, що стало легше. Але ми з Майкою рук не опустили, тому що разом з проблемами ясно побачили і перспективи.- І мене перестануть мучити жахливі напади блювоти?- Так, моє сонечко. І твій настрій тоді буде радісним, і друзі будуть поруч з тобою...Я говорила не порожні слова. Я перевела Майку в школу, де вчилася Люся. Лікарі рекомендували створити максимальний психологічний комфорт, і я знала, що спілкування з Люсею допоможе Майї.

А ще я повинна була довести дочки, що для мене немає нікого і нічого важливішого, ніж вона.- Я з тобою, рідненька, я допоможу тобі в усьому, люба, - повторювала Майці щодня як заклинання.І я кожен день намагалася довести їй свою любов. Поступово наші відносини стали налагоджуватися. Пройшов рік, і ми з донькою поки ще тільки на початку шляху до одужання. Але якщо раніше по кілька разів в день Майка рвалася в туалет, щоб викинути з себе їжу, то тепер напади трапляються все рідше. В останній місяць лише двічі їй стало погано. І харчується вона тепер інакше - у відповідності з рекомендаціями лікарів. Іншим став і її життєвий настрій!

Коли в один із днів несподівана нудота підступила до горла, вона зблідла, але сказала твердо:- Це - останній раз, більше такого ніколи не повториться.Я вірю в неї і вірю в себе. Ми зможемо повернути Майкино здоров'я. А нещодавно донька повернулася з прогулянки і радісно повідомила мені:- Мам, я закохалася!В цю мить я чомусь вирішила, що у доньки відновився менструальний цикл, порушений булімією.- Відмінна новина!- Мам, може, запросимо його в неділю на обід? - запитала моя дівчинка, і я кивнула.Майка вже не боїться сідати за стіл і приймати їжу в присутності сторонніх людей. Вона обов'язково буде здоровою. І щасливою...


 ► Нервова анорексія і булімія
Зворотній зв'язок

2014 - 2018 WomansStock.com
16+

Сайт може містити контент, заборонений для перегляду особам до 16 років. Статті, розміщені в категорії "Секс" не рекомендовані для перегляду особам, які не досягли 18 років(18+)